Реферат "Організіція видавництва"

Название:
Організіція видавництва
Тип работы:
реферат
29
Скачать


Краткое сожержание материала:

Міністерство освіти України
Черкаський Інститут Управління
РЕФЕРАТ
на тему: Організація видавництва
по курсу: Журналістика та видавнича справа
ПЕРЕВІРИВ:
викладач
Зражевська ВИКОНАВ:
студент 5 курсу
гр. ММ-51
Борисов Дмитро
Черкаси 1999 рік.
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Типи видавництв
3. Видавничі структури
4. Організаційні форми
Вступ.
Коли в минулому видавництва випускали в світ книжки, які вони самі вважали вартими прочитання або конче потрібними читачеві, і пропонували книгарям їхній асортимент, виходячи дуже великою мірою з власних уявлень, то тепер вони чимраз більше вважають себе активними учасниками ринку. Видавництва вивчають бажання, потреби та інтереси своєї клієнтури і намагаються спрямуванням і добором книжкової продукції, пропонованої! ринкові, задовольняти попит покупців.
Певна річ, це не е щось зовсім нове. Завжди існували окремі видавництва та книгарні, які добирали свою продукцію та складали свій асортимент, орієнтуючись на потреби клієнтури, працювали для конкретних читацьких контингентів і задовольняли конкретний попит.
Нове тут те, що чимраз більше видавництв намагаються знайти своє місце в ринку і припасовують свою програму та організаційну структуру саме до нього. На сьогоднішньому книжковому ринку відбилася низка й почасти нових факторів:
1. Конкуренція у виробництві споживчих товарів — отже, і в “книжковій промисловості” — стає дедалі жорсткіша. Надто багато виробників зазіхають на гаманець споживача.
2. Книжка для багатьох утратила свою самостійну цінність і зазнає дедалі гострішої конкуренції з боку інших засобів інформації та розваг.
3. Тиск витрат на підприємство — досить згадати хоча б плату за виробничі приміщення — непомірне зріс.
4. Попит дуже великою мірою вже задоволений. дійти до нових потенційних читацьких верств надто важко — а ще важче їх утримати.
5. Площа полиць у торговельних приміщеннях обмежена, і за цей “життевий простір” між видавництвами точиться затята боротьба.
Все це веде до чіткої професіоналізації видавничої справи й кінець кінцем призводить до того, що підприємство може вирости, лише завдавши збитків конкурентам.
До того ж дедалі більше зростає влада торгівлі над виробництвом: саме книгарі вирішують, яка продукція якого видавництва буде представлена в асортименті їхніх книгарень, і таким чином визначають успіх чи провал тієї або тієї назви чи видавничої програми. Існує дуже мало таких назв, котрі для книгаря е чимось обов'язковим і “мусять” бути в наявності,— а поза тим він лише заповнює певні тематичні царини, цікаві для його покупців. Він може знайти собі постачальника з оптимальними умовами здавання книжок на продаж, та ще й такого, що забезпечуватиме безперебійне співробітництво: сам стимулюватиме продаж і сприятиме підвищенню попиту, провадячи рекламні кампанії та популяризуючи свої книжки у пресі.
Тут не йдеться про цілковите пристосуванство або інтелектуальну проституцію як мету підприємства. Книжки, отже й видавництва, розповсюджують ідеї, інформацію, розваги, прагнуть донести їх до якомога більшої кількості людей, та й мати від цього прибуток. Щоб досягти цих первісних цілей кожного підприємства, видавництва повинні щоразу визначати зумовлені обставинами завдання, перевіряти власні структури і хід організаційного процесу—отже, ставити перед собою такі запитання:
1. Чого прагне досягти підприємство в середній чи далекій перспективі?
2. Чи організаційна структура видавництва націлена на здійснення такої мети?
3. Чи спрямована ця організація у всіх своїх ланках на ринок і чи може вона в умовах ринку діяти й реагувати по-новаторському, гнучко, оперативно, ефективно?
4. Чи відчуває себе видавництво, а відтак усі, хто там працює, підприємством, спрямованим на обслуговування потреб своєї клієнтури?
5. Чи забезпечує внутрішня координаційна структура швидке проходження інформації, чи сприяє вона ухваленню швидких і небюрократичних вирішень (наприклад, завдяки взаємодії елементів одного ієрархічного рівня)?
6. Чи доповнюють і підтримують один одного різні відділи видавництва, аби досягати спільної мети?
7. Чи діють усі відділи злагоджено, без тертя, чи, навпаки, через суперництво сили витрачаються марно?
8. Чи зацікавлені й заохочені співробітники у своїй діяльності, чи мають вони необхідні приміщення, чи місце їхньої роботи устатковане оптимально?
Підприємство, котре не ставить перед собою повсякчас таких запитань і не робить у разі потреби необхідних висновків, швидко втрачає здатність маневрувати, здійснювати свої плани, а кінець кінцем, досягати ринкового успіху.
Типи видавництв
Можна приблизно визначити три типи видавництв, які потребують різної структури і організації:
вузькоспеціалізовані видавництва;
видавництва зі специфічною тематикою;
видавництва для широкої публіки, або ж видавництва широкого профілю.
Ці типи видавництв відрізняються один від одного специфікою адресатів своєї продукції, а відтак характером спрямованості на читача і ступенем залежності від торгівлі.
Вузькоспеціалізоване видавництво працює для однієї гомогенної читацької групи, що, як правило, може бути точно визначена за II професійним інтересом до конкретного виду фахової літератури. Завдяки контактам видавництва з цією групою й перехресним зв'язкам у самій групі можна точно з'ясувати її потреби. Книжки вузькоспеціалізованих видавництв вирізняються тим,